Оприлюднено ухвалу суду щодо причетності екс-регіонала Степана Деркача до викрадення людини (документ)

Поділитись

Після вимушеного перебування за кордоном через кримінальні справи на мільйони євро, на Хустщині знову акурат напередодні місцевих виборів з’явився «захисник інтересів простого народу» Степан Деркач. «Меценат», якому на Хустщині виборці кілька разів сказали «ні», цього разу вирішив зайти до влади на темі незаконного видобування гравію, яку, щоправда, донедавна ще сам «дахував»…

Замилювання очей хустських виборців Степан Деркача, почав здалека. Спочатку, задля пару фото у мережі «Фейсбук» та на своєму приватному сайті «Дзеркало Закарпаття» через свого найманого журналіста Івана Тупицю нереалізований політик збирає керівництво міста, аби розказати про плани висадити тут найдовшу сакурову алею.

Згодом уже у образі народного месника Деркач героїчно ставить на місце «вандалів, які нищать природу і займаються, на його думку, незаконним видобутком гравію».

            Деркач ходить берегом річки, лякаючи працівників, розповідаючи сльозливі історії про те, як так можна нищити природу і спонукаючи всіх хустян припинити таке «свавілля». Картинка гарна, вражаюча, справді емоційна, Але…

            Варто сказати, що інформація Деркача про незаконний видобуток гравію без документів перед селом Крива Хустського району не підтвердилася. Прочитавши згаданий пост, ми зв’язалися з директором підприємства, яке тут працює Іваном Дем’янчуком. Чоловік розповів, що вчора сам викликав поліцію, представив документи, на основі яких здійснює діяльність і розповів про інцидент із Деркачем. Правоохоронці з’ясували, що фірма діє у межах закону і пішли…

            Чому ж пана Степана саме тепер сильно зацікавив гравій? По-перше, тому, що це хороша тема для передвиборчого піару. За задумом він — захисник природи, який рятує берег Тиси від вандалів і нелюдів…

По-друге, ще до вимушених бігів із України за часів Януковича, будучи керівником місцевого осередку «Партії Регіонів», Деркач був «смотрящим» за цим же видобуванням. Тоді ліцензії не видавали нікому, і всі бажаючи видобувати гравій мали просто платити у кишеню молодому регіоналу. У коментарях нашим журналістам жителі села Крива розповідають, що Деркач самовільно облаштував шлагбауми на всі в’їзди до берега Тиси, пропускаючи лише свої вантажівки та ті, які платили данину. Тоді без дозволу Деркача тут не могла прослизнути жодна підвода гравію.

            Паралельно, Степан Деркач у кінці села Крива у мальовничому куточку захопив і загородив кілька гектарів сільського лісу та берег річки, де разом з тодішнім міністром транспорту Миколою Рудьковським організував масштабне будівництво. Відтак обурені селяни, не можуть і ногою ступити на землю своїх дідів-прадідів. Хоча на кадастровій карті видно, що на захопленій Деркачем території є всього дві невеликі приватні земельні ділянки. Інша ж територія є державними землями. Але поборнику справедливості, очевидно, закони не писані. Отож, нині лише він зі своїми друзями на джипах може їздити обгородженим від людей лісом до свого дерев’яного будиночка…

            Зараз же, повернувшись із тривалого переховування від закону з теплих країв, Деракач, за інерцією вирішив знову обкласти даниною фірми, які займаються розчищенням русла. Працівники, яких він «розвінчував»  у відео, як «нелюдів», що нищать природу, розповідають, що  за день до публікації цього матеріалу Деркач підходив до фірми-переробника і натякав, що без його волі тут ніхто не буде працювати. Але поки Деркач ховався від правосуддя у замку свого товариша-афериста Дмитра Малиновського у Франції, бізнес в Україні став цивілізованішим. До речі, нині Степан Деркач разом з цим же аферистом проходить по іншій кримінальній справі про викрадення у європейських інвесторів близько 12 мільйонів євро…

            Та, найстрашніше у цій історії те, що про мораль, любов до природи та інші солодкі казочки хустянам розповідає особа, яка і нині обґрунтовано підозрюється у викраденні і катуванні людей. Аби не бути голослівними, наводимо лише факти.

У лютому 2012 Степан Деркач за вказівкою свого компаньйона по кривському будівництву та колишнього однопартійця по «Соціалістичній партії» Миколи Рудьковського, організував викрадення голови «Нафтогазвидобування» Олега Семінського. Останній нині, до слова, є ародним депутатом від провладної партії «Слуга народу». Він разом з кримінальними елементами утримував свою жертву більше 3 років у підвальних приміщеннях.  Після звільнення родичі та близькі не впізнали Семінського: чоловік схуд майже на 50 кілограм. Чому Деркач не вбив цю людину а тримав його на ланцюгу 3 роки? Щоб з рахунків «Нафтогазвидобування» зняти близько 200 мільйонів доларів, які забезпечили Деркачу безбідне існування до кінця життя і за які він нині садить сакури у Хусті та організовує інші «благодійні» теми…

Слідство вийшло на Рудьковського, який вимушено втік закордон, а за ним втік і Степан Тиберійович . Якщо Рудьковського посадили, то Степан Деркач готується до місцевих виборів шукаючи в Тисі чорних археологів. До цього часу з усіма Генпрокурорами від Шокіна до Рябошапки Деркачу вдавалося домовлятися і залагоджувати справу. Адже суди по справі викрадення Семінського тривають. І є надія, що з приходом нового Генпрокурора справа таки активізується. Тим більше, що Олег Семінський нині є народним депутатом від провладної партії «Слуга Народу». З іншого боку боротися з величезним капіталом, який задіяв для самовідбілення Деркач, дуже не просто…

А тим часом для повноти портрету хустського «політика-активіста» подаємо без прикрас інформацію з ухвали Печерського суду міста Києва (див. документ):

«Досудовим розслідуванням установлено, що підконтрольний Рудьковському М. — Степан Тиберйович Деркач наприкінці 2011 р. — на початку 2012 р. у контакті з іншими виконавцями злочину організував  викрадення голови правління ПрАТ “Нафтогазвидобування” Семінського О. з метою подальшого його вбивства та перерозподілу акцій ПрАТ “Нафтогазвидобування”, оскільки той був одним із акціонерів товариства”.

А ось що про цю ситуацію каже сам викрадений Олег Семінський у інтерв’ю всеукраїнській газеті «Дзеркало тижня» : «Після того, як мене кілька разів перевозили, якийсь час мене утримували, швидше за все, під Гостомелем — було чути звуки лопаті вертольота. Також за непрямими фактами я визначив, що останні 2,5 року примусового ув’язнення мене утримували на ланцюзі, скоріше за все, спочатку у Львівській, а потім у Закарпатській областях… До речі, підконтрольний Рудьковському співучасник мого викрадення С.Деркач встиг зникнути буквально за п’ять хвилин до того, як слідча група Генпрокуратури розпочала обшуки в можливих місцях перебування його та викрадачів…»

Олег Семінський через Деркача, який із сумом у голосі згадує у своїх проповідях із захисту Тиси про Бога, втратив сім’ю на три роки. Дружина навіть була визнала його зниклим безвісти… Невже людина, яка щиро любить свій край, своїх земляків і Бога, пішла б на такий злочин?  

Поділитись