Василю Деяку – 70

Поділитись

Коли я дізнався, що директорові Хустської ДЮСШ Василю Івановичу Деяку 28 лютого виповнюється 70 років, то щиро здивувався. Адже на вигляд цій кремезній людині аж ніяк не даси й шістдесяти. І в цьому немає нічого дивного. Адже Василь Іванович практично все своє свідоме життя займається спортом. І саме цей спосіб життя зробив його тим, ким він є сьогодні – сильним і тілом, і духом.

А все почалося з того дня, коли в його рідне село Золотарево приїхав із показовими виступами наймогутніший атлет того часу, уродженець Закарпаття, знаменитий Кротон (Фірцак). І долі судилося, щоб асистентом до своїх силових трюків він обрав не когось іншого, а саме 13-річного Василька Деяка. Юнак зі своєю роллю справився вдало, чим заслужив похвалу знаменитого гастролера. Василько ж у свою чергу був у захваті від могутньої сили Кротона й дав собі слово, що обов’язково стане схожим на нього. Кротон під час свого виступу подарував йому серце, зігнуте зі цвяха. Так у життя Василя Івановича назавжди увійшов спорт у такій популярній різновидності, як важка атлетика та гирьовий спорт. І саме завдяки їм він підкорив у житті всі свої вершини.


Про те, що Василь Іванович очолює одну з найкращих ДЮСШ в області 36 років поспіль, нині відомо всім. Але те, що він досяг вершин і в тренерській роботі, і в суддівстві, і в фотохудожньому мистецтві, мало хто знає. Кар’єра діючого спортсмена увінчалася у 24 роки званням майстра спорту Радянського Союзу. Найбільшого успіху Василь Іванович досяг на першості України в Запоріжжі, де він став шостим, і будучи реалістом, сказав собі, що час поставити крапку на активних виступах на помості, і пересів на суддівський стілець. Тут він теж одразу пішов по висхідній, здобувши досить швидко визнання. Йому довіряють суддівство першостей СРСР, чемпіонатів України з важкої атлетики, він судить на міжнародних турнірах, призначений до трійки реферів із відбору спортсменів у збірну України для поїздки на Олімпійські ігри в Атланту. На суддівських теренах Василь Іванович досяг рангу рефері міжнародної категорії, яких на Україні можна перелічити на пальцях однієї руки.
Але не суддівством єдиним живе Василь Іванович. Паралельно він успішно займається тренерською роботою. В його активі 8 майстрів спорту з села Ізи, котрі не раз були переможцями і призерами обласних і всеукраїнських турнірів. Один із них, а саме Василь Хвуст, став навіть заслуженим тренером України, під керівництвом якого Любов Григорко стала дворазовою чемпіонкою Європи і призером першості світу. Василь Іванович щиро радіє з того, що його вихованці перевершили його досягнення і в спорті, й на тренерській роботі. І радіє він цьому не тільки як людина, а тепер уже і як директор ДЮСШ. Власне кажучи, саме спортивний навчальний заклад є його дітищем, за яке йому ніколи не було соромно, адже саме він збудував за підтримки районного керівництва, зокрема завідуючого райвно Томаша Орбана, голови райвиконкому Василя Мондича та районного керівника Юрія Плиски справжній спортивний комплекс, якому може позаздрити й обласний центр. А вже в ранзі директора Василь Деяк організовує різноманітні турніри з різних видів спорту, як-от: футбольні змагання на призи братів Філаків, приз Михайла Поповича, турніри разом із підприємцем Йосипом Браєром тощо. Постійне перебування у вирі різноманітних змагань зробили його, по суті, спортивним літописцем району. Це засвідчує кілька разів перевидана книга «Спортивна Хустщина», яка, по суті, є енциклопедичною хронікою зародження і розвитку спорту в районі та місті.


У всьому, за що б не брався Василь Деяк, він завжди досягає успіху й визнання. Нині громадськість Хустщини вже визнала цю талановиту людину самобутнім фотохудожником. Його яскраві світлини – портретні й сюжетні – постійно прикрашають сторінки газети «Нарцисова долина», інших районних та обласних засобів масової інформації. І кожна з фотографій Василя Івановича незмінно знаходить щирий відгук як у її героїв, так і серед широкого читацького загалу. Але сам автор світлин завжди не повністю задоволений ними, бо часто-густо вважає, що знайшов не той ракурс, не той сюжет, а інколи і не тих фігурантів. Василь Іванович видав три буклети своїх фоторобіт та провів три персональні фотовиставки. Особливої уваги заслуговує виставка на честь 80-річчя Карпатської України. Захоплення фотографією – не єдине хобі Василя Івановича. Побувавши кілька разів на зібранні осередку хустських колекціонерів, я дізнався, що Василь Іванович має одну з найбільших в Україні колекцію марок на спортивну тему та неабиякі зібрання спортивної атрибутики. Постійно публікуючи у різних газетах свої фотороботи, Василь Іванович став одним із небагатьох представників своєї професії, членом Спілки журналістів України, яких на Хустщині теж можна перерахувати на пальцях однієї руки. Більше сорока років він захоплюється полюванням, любов до якого йому привив Василь Шотник. Названі вище хобі теж характеризують нашого ювіляра як людину глибоку, різнобічну й цілеспрямовану.
Про сповнений багатьма взятими вершинами і в праці, і в спорті життєвий шлях Василя Деяка можна розповідати багато. Але в цьому немає потреби, позаяк і зі сказаного вище зрозуміло, що в 70 років він вже відбувся, як Людина з великої літери.
І в цій його якості редакція газети щиро вітає ювіляра й шле найкращі побажання та зичить довгих років життя.

Наш кор.

Поділитись