Будні хустських залізничників

Поділитись

Традиційно 4 листопада у День залізничника люди, які живуть під перестук коліс, приймають вітання та щирі слова подяки. Зустрівшись із працівниками залізничної станції «Хуст» у переддень їх свята, ми спробували з’ясувати, чим сьогодні живе наша залізниця та як проходить реконструкція сумнозвісного хустського залізничного вокзалу.

Будівлю Хустського залізничного вокзалу звели ще в 30-ті роки минулого століття. За цей час приміщення, яке не ремонтували, стало занепадати й нагадувати швидше пристанище для безхатьків. Ситуація змінилася лише восени 2016 року, коли «Укрзалізниця» згадала про цей уже експонатний вокзал і почала ремонтувати. На жаль, з виконавцями робіт нам не вдалося поспілкуватися, адже їх не було на місці. Будівля виявилася зачиненою. Натомість удалося поговорити з колективом комерційного відділу. Під час розмови стало відомо, що працівники переживають не найкращі часи. Даються взнаки застаріла матеріально-технічна база, відсутність кадрів, низька заробітна плата. Але попри ці недоліки варто відзначити, що тут панує справжня робоча атмосфера та працює дружній колектив, який тримається на любові до професії.
Приміром, Валентина Тотар – чергова по станції. Вона не лише відповідає за посадку та безпечне переміщення пасажирів станцією, але й керує прийманням, відправленням і пропусканням поїздів та маневровими переміщеннями рухомого складу на станції.
Пан Ярослав на залізниці працює 27 років. Він відповідає за подачу та прибирання вагонів, локомотиву. У чоловіка і батько, і мама, а також жінка працюють на залізниці. Свою роботу виконує не лише відповідально, але й любить. За цей час отримав чимало професійних знань, умінь та навичок.
– Професія дісталась мені у спадок від батьків, – розповідає пан Ярослав. — Саме вони надихнули мене обрати шлях залізничника. Найголовніше в цій роботі — відповідальність, міцне здоров’я , жага до роботи й фізична витривалість.
Станція Хуст вважається вантажною через чималі об’єми вантажно-розвантажувальних робіт. Попри це, тут виконують і план пасажирських перевезень, адже, крім дизель-поїздів приміського сполучення, через Хуст курсують два пасажирські потяги: Львів– Солотвино та Київ–Солотвино.


– Робота залізничника, як правило, пов’язана зі складними умовами: вона здійснюється у будь-який час доби, при будь-яких погодних і кліматичних умовах. Нам доводиться працювати і вдень, і вночі, — коментує комерційний агент Катерина Купрейчук. – Першим поїзд зустрічає черговий. Далі перевіряють стан вагона. Згодом подача вагона на навантаження або розвантаження . Опісля – повторна перевірка і відправлення. Товарна контора нашої станції виконує великі об’єми вантажних перевезень – вугілля, щебіню, солі тощо.
Хустські залізничники працюють у дві зміни: з 8.00 до 20.00 і з 20.00 до 8.00 ранку. Та й роботи не бракує. У штаті комерційного відділу, який, окрім Хуста, включає і Тересву, Буштино та Тячів, працює 10 чоловік. Загалом у штаті станції — 37 залізничників. І попри те, що Хустський вокзал на ремонті, усім їм вдається забезпечувати повноцінну роботу станції. Залізничники сподіваються, що вже наступного року матимуть оновлений вокзал, який оцінять пасажири.
До слова, тут уже повністю оновлено дах, встановлено вікна, утеплено фасад будівлі. На території станції замінені дві посадкові платформи, а перша колія капітально відремонтована. Оновлюють станцію не лише ззовні, але і зсередини. Що вийде з цього ремонту, вже найближчим часом зможуть побачити всі охочі…

Анна Перец

Поділитись