12 липня свято святих апостолів Петра й Павла

Поділитись

Життя святих верховних апостолів Петра й Павла тісно пов’язане зі славою святої Церкви. Святі Петро й Павло були не лише апостолами, але й великомучениками. Обидва вони померли в Римі за панування поганого цісаря Нерона.  Петра було розіп’ято на хресті 29 червня за старим стилем (12 липня за новим). А Павлові було відтято голову роком пізніше.

У молоді роки Петра звали Симоном. Не був він одним сином у свого батька Йони. У нього був брат Андрій. Їх  покликав до себе Христос як апостолів.

Коли Спаситель перед смертю закладав на землі свою церкву, то перейменував  Симона на Петра й призначив його своїм заступником. І сказав тоді Спаситель Петру: «Ти, Петре, є камінь, і на тобі, тобто на Петрі, на камені, – збудую свою церкву й пекельні ворота не переможуть. Дам Тобі ключі від Небесного царства. Що зв’яжеш на землі, то буде зв’язано на небі. Випасай мої ягнята, паси вівці мої. Я молився за тебе, щоб ти не похитнувся у вірі й ти скріплений мною, утверджуй своїх братів». З цими словами Ісус Христос призначив святого Петра керманичем святої Церкви. І святий Петро утримував цю владу протягом усього життя. Після нього, його послідовники, римські єпископи, папи перейняли його владу й ставали послідовниками христовими у святій  церкві. Щаслива  церква, що мала такого керманича, як святий Петро! Святого Петра називають першим понад усіма апостолами, «ключем» до Небесного царства.

Святий Павло в молоді роки не дуже визнавав Ісуса, але подібно тому, як сонце топить лід, так Спаситель розтопив його серце, покликав його, щоб він проповідував Євангеліє. Невтомно й з великим бажанням боровся цей апостол за Славу Божу аж до смерті. Він написав 14 послань, що  до цього часу свята церква має у Святому Письмі.

Про життя цих святих, напередодні великого церковного свята Святих апостолів Петра й Павла, розповів вірникам у своїй проповіді настоятель Свято-Вознесенського собору в Хусті отець Василь Зейкан.

Наталка Ковач

Поділитись