Іван Келемен: «Аби стати хорошим «опером», потрібно цим жити, треба любити свою роботу»

Поділитись

Підполковник поліції Іван Келемен
Підполковник поліції Іван Келемен

Заступник начальника Управління карного розшуку ГУНП в Закарпатській області–начальник відділу розкриття злочинів проти особи підполковник поліції Іван Келемен вже 15 років займається оперативною роботою. І хоча, як сам зізнається, і в поліцію, і в карний розшук спершу не планував іти, проте саме ця робота стала для нього рідною. 37-річний оперативник впевнений, що найголовніше його розкриття злочину ще попереду. Адже найцікавіші злочини – це ті, які ще не розкриті.

– Іване Івановичу! Як ви потрапили в поліцію? Що стало вирішальним у виборі саме карного розшуку? 
– На той час це була ще міліція. У 1999 році, після закінчення школи, я поступив в Прикарпатську філію Національної академії внутрішніх справ України. Три роки провчився, після закінчення навчання пішов працювати в карний розшук.
Спершу не думав за розшук, бачив себе в інших службах міліції. Але мої старі знайомі-правоохоронці порадили піти працювати саме в карний розшук. Мовляв, рік-два попрацюєш «опером», а далі тобі легше буде працювати в інших службах. Отак я пішов у розшук вчитися на практиці. Вчуся вже 15 років і на даний час міняти вже нічого не хочу… Я зрозумів, що це моє, і це вже мій спосіб життя. Карний розшук для мене уже не лише робота.
– З чого ви розпочинали свою службу?
– У 2002 році я прийшов працювати в оперативно-пошукове відділення при обласному управлінні карного розшуку. Ми розкривали злочини в Ужгороді: крадіжки, угони транспорту, розбійні напади тощо. В обласному центрі завжди важче працювати, ніж десь у провінції, бо тут скоюється більше злочинів, і тому більше справ припадає на кожного працівника поліції. «Оперу» немає часу розтягувати розкриття злочину. Поліцейському в Ужгороді потрібно приймати рішення оперативно і правильно, розуміти ситуацію і розкривати злочини. В Мукачеві теж чимало злочинів, зате в інших районах навантаження менше. Проте що в Ужгороді, що в Мукачеві злочини розкривати треба, і вміти одразу приймати об’єктивні рішення.
– Ви працювали і у відділі по боротьбі зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми. Де робота цікавіша?
– Найцікавішою була робота у відділі боротьби з торгівлею людьми, бо там потрібно працювати по факту від чоловіка і документувати його злочинну діяльність до моменту затримання. У службі карного розшуку теж є подібні справи, але частіше доводиться працювати від самого злочину, від події. В обох цих служб дещо різна специфіка, але злочини розкривати треба скрізь.
– Які головні зміни в роботі карного розшуку ви помітили за 15 років служби? 
– Багато суто технічних змін, багато змін відбулося в правовому полі. Раніше ми працювали при одному законодавстві, і від нас вимагали одне. Потрібні були одні речі, щоб розкрити злочин. На даний час більш вимогливе ставлення до розкриття та документування злочину. Прогресує суспільство, прогресує й поліція.
– Яке розкриття вважаєте найцікавішим та найвагомішим у своїй кар’єрі? 
– Коли я прийшов працювати в розшук, ми розкривали різні злочини: крадіжки, розбійні напади. І всі вони були різні по-своєму. Одинакових злочинів немає. За час моєї роботи в карному розшуку зустрічалися схожі злочини, але цілком одинакових не було. Ми могли брати в приклад розкриття одного злочину для іншого, і це нам допомагало.
З 2011 року ми займаємося розкриттям тяжких злочинів проти особи. Прикладів було багато, серед найвагоміших – вбивство 2017 року. У центрі міста Тячів в обідній час на очах у дружини розстріляли місцевого жителя, відомого в кримінальних колах. Ми почали розбиратися, вийшли на безпосередніх виконавців цього злочину, далі на їх спільників. Тепер працюємо по організаторах і замовниках цього вбивства. Деякі з них уже затримані, деякі ще в розшуку.
Вбивство для мене є першочерговим злочином для розкриття. І немає різниці, кого позбавили життя. Це найтяжчий злочин проти людини. Адже життя людини – це найголовніше.
– Чи є якийсь секрет, як стати хорошим оперативним працівником?
– Потрібно цим жити, потрібно любити свою роботу. Це найголовніше. Щоб людину не змушувати щось робити. Вона має сама розуміти, що хоче розкрити цей злочин. Хоче отримати необхідну інформацію, хоче до чогось дійти, дістатись до істини. Це як лабіринт: ти зайшов у нього і маєш з нього вийти.
У наш час все прогресує. А раз прогресує суспільство, значить прогресують і злочинці. Вони стають більш акуратні у своїй «роботі», виваженіші. Але прогресує і служба карного розшуку. Ми повинні іти на випередження, бо якби ми не випереджали бодай на крок злочинний світ, то нічого б не розкривали. Працівники карного розшуку мають знати вдвічі більше, ніж злочинці, щоби вміти їх обіграти, вжити всіх необхідних заходів, аби локалізувати їхню злочинну діяльність.
Відділ комунікації поліції Закарпатської області 

Поділитись